Telegram 
Viber 
Whatsapp 
Messenger Відкликання згоди на обробку персональних даних
У своєму листі від 26.04.2013 року Мін’юст висловив думку, що питання відкликання згоди на обробку персональних даних уже врегульоване законодавцем.
Ось ключові моменти, закріплені в законі:
- за своєю правовою природою згода на обробку даних є правочином, і за аналогією право відмови має бути здійснене в тій самій формі, що й згода;
- відкликання згоди може стосуватися лише майбутньої обробки даних, а не тих, що вже були оброблені, тобто воно не має зворотної дії;
- власник, після того як прийме заяву про відмову, більше не має підстав для збереження даних.
Аналізуючи позицію Мін’юсту, можна виділити спірні моменти, а саме:
- Залишилися незрозумілими як зміст заяви про відкликання згоди, так і підстави для такого кроку.
- Якщо це правочин, чи має тоді власник право не прийняти заяву про відкликання, вважаючи її відмовою від договору в односторонньому порядку?
- Якщо відкликана згода, надана підприємству, яке, наприклад, випустило картки на знижки, то що робити власнику з персональними даними отримувачів таких карток?
Можна погодитися з думкою Мін’юсту, що відкликання згоди – це своєрідне припинення правочину. Але при цьому саме надання згоди – це не єдина підстава для обробки даних, оскільки в Законі «Про персональні дані» можливість подачі такої заяви пов’язується не тільки з волевиявленням фізичної особи. Отже, для відкликання згоди, крім волевиявлення фізичної особи, повинні бути присутні порушення закону, які спричинили порушення прав фізичної особи як суб’єкта персональних даних.
Що стосується ситуації, описаної в наведеному вище прикладі, підприємство, яке прийняло заяву про відкликання згоди власника картки, більше не має права зберігати персональні дані про покупця, внаслідок чого картка повинна бути повернена власнику.
Виходячи з вищесказаного, не можна погодитися з думкою Мін’юсту, що питання відкликання згоди на обробку даних повністю врегульоване.