Визначення звичайної ціни у 2013 році

Автор: admin_dev
Визначення звичайної ціни у 2013 році

З початку 2013 року стаття 39 НКУ вступила в силу, вона прописує новий порядок, яким визначаються …

Содержание статьи:

З початку 2013 року в Україні почали діяти нові правила для визначення звичайної ціни

З початку 2013 року стаття 39 НКУ вступила в силу, вона прописує новий порядок, яким визначаються звичайні ціни. У зв’язку з тим, що база оподаткування визначається інакше порівняно з 2012 роком, більшості платників податків доведеться звернути увагу на новий порядок.

Основні визначення ціни

Відповідно до пп. 14.1.71 НКУ, якщо ціна на роботи та послуги не встановлена НКУ, то вона визначається на основі договору між сторонами.  У разі, якщо не доведено протилежного, така ціна вважається ринковою.

У п. 39.1 НКУ зазначено, що застосування звичайної ціни відбувається у випадках:

  • операцій з пов’язаними особами;
  • бартерних операцій;
  • у випадках операцій, стосовно яких застосовуються спецрежими оподаткування або ставки податку на прибуток, відмінні від основної, а також у випадках, коли платник податку не є платником цього податку (не стосується фізичних осіб, які не є СПД);
  • г) у решті випадків, що визначені НКУ.

Зауважимо, що може здатися, що цей перелік значно звужує перелік операцій, які підпадають під оподаткування ПДВ, наведених нижче, при яких потрібно буде порівнювати ціну продажу (поставки) із звичайною ціною. Але пп. «Г» п. 39.1 НКУ спростовує такі очікування. Адже стаття 39 НКУ визначає загальні випадки застосування звичайних цін (у межах усього НКУ), але окрім неї є спеціальні випадки, визначені в конкретних нормах НКУ. Саме для таких випадків і передбачений пп. «Г» пункту 39.1 НКУ.

ПодатокНорма НКУВипадки застосування

Податок на прибуток

ПП. 135.5.4

У разі визначення вартості (суми) оподатковуваного доходу платника податку на прибуток у вигляді робіт, товарів, послуг, безоплатно отриманих у звітному періоді.

П. 137.19

У разі оцінки вартості ОС, отриманих платником податків відповідно до Закону України «Про особливості передачі в оренду або концесію об’єктів централізованого тепло-, водопостачання та водовідведення, що знаходяться у власності комунальних підприємств»

Пп. 140.1.6

При оцінці вартості витрат на страхування ризиків знищення врожаю, цивільної відповідальності, транспортування продукції, яка пов’язана з експлуатацією ТС, які враховані як основні засоби платника податку на прибуток, та інших видів страхування.

П. 146.7 – 146.10, п. 147.3

При оцінці зносу (амортизації) об’єкта, у разі якщо об’єкт ОС є нерухомістю, яка була придбана разом із землею або він був отриманий в результаті договору обміну, у якості внеску до статутного фонду, якщо вони набувалися разом і при цьому ціна на окремі об’єкти не встановлена договором.

П. 146.14, п. 147.5

При визначенні доходу від продажу або іншого відчуження нематеріальних активів, об’єкта ОС або землі.

ПП. 153.2.1 – 153.2.2, 153.2.4 – 153.2.6

У випадках обчислення суми витрат і доходів за операціями, які пов’язані з іншими особами.

Пп. 153.2.3

У випадках визначення обсягу витрат і доходів при операціях з платниками податків, до яких застосовуються спеціальні режими оподаткування або податкові ставки, відмінні від основної ставки податку на прибуток, або ж які взагалі не є платниками податків.

ПП. 153.3.2

У випадках визначення авансового внеску з податку на прибуток, коли виплата дивідендів здійснювалася не в грошовій формі

П. 153.7

При визначенні доходу від надання в фінансовий лізинг об’єкта, вартість придбання якого вища за договірну вартість

П. 153.10

При обчисленні вартості (суми) витрат і доходів за бартерними (товарообмінними) операціями з роботами, товарами
та послугами

П. 149.15

При оцінці вартості об’єкта, що оподатковується, а також операцій, пов’язаних із продажем робіт, товарів і послуг неприбутковими організаціями

ПДВ

База оподаткування ПДВ встановлюється не нижче за звичайну ціну:

 

П. 188.1

Для операцій, пов’язаних з постачанням товарів та послуг

 

П. 190.2

Отриманих безоплатно послуг від нерезидента

 

П. 184.7

При анулюванні реєстрації платника ПДВ, а також при умовному постачанні товарів та необоротних активів у останньому податковому періоді

 

П. 189.9

При переведенні ОС із виробничих у невиробничі за власним рішенням платника податку, а також у випадках безоплатної передачі та ліквідації платника податку

 

П. 198.5

У разі використання товарів та необоротних активів, з яких раніше сплачений ПДВ був віднесений до податкового кредиту, в операціях, що не оподатковуються ПДВ або звільнені від оподаткування ПДВ або з невиробничою метою

На основі звичайних цін визначається:

П. 198.3

податковий кредит з ПДВ, який визначається на основі вартості товарів і послуг

ПДФО

 

п. «е» пп. 164.2.17

При обчисленні оподатковуваного доходу від отримання безоплатних робіт, товарів, послуг або у вигляді знижки на отримання робіт, товарів і послуг

 

п. «б» пп. 165.1.27

Для оцінки вартості застрахованого на дату укладення страхового договору майна, а також при обчисленні суми страхового відшкодування, яка не оподатковується ПДФО

 

П. 164.5

При отриманні доходу в негрошовій формі

 

п. «в» пп. 165.1.27

Для визначення суми страхового відшкодування, яка не підлягає оподаткуванню ПДФО, та при обчисленні розміру збитків, фактично завданих бенефіціару (вигодонабувачу) на дату страхових виплат відповідно до договорів страхування цивільної відповідальності

 

Методи визначення звичайної ціни

Методи визначення звичайної ціни є теоретичними, тобто базуються не на конкретно встановлених законодавством цифрах або формулах, а залежать від даних, якими оперують платник податків і органи ДПС, тому спорів при визначенні звичайної ціни не уникнути.

Опубліковані ще в 2012 році алгоритми розрахунку звичайної ціни товарів (продукції) при проведенні зовнішньоекономічних операцій були закріплені в листі ГНСУ № 20001/7/15-1217 від 24.07.2012 р. На даний момент це єдиний офіційний документ, яким можуть користуватися платники податків і податківці згідно зі ст. 39 НКУ.   

Нові методи, які застосовуються для визначення звичайної ціни з початку 2013 року, визначені п. 39.9 і п. 39.2 НКУ.

Методи визначення звичайної ціни
Назва методуСуть методуДані, що використовуються

Метод порівняльної неконтрольованої ціни (метод продажу аналогів)

Вартість вважається звичайною при визначенні на основі ідентичних товарів (за їх відсутності — однорідних), робіт, товарів і послуг, що реалізуються особі, не пов’язаній з продавцем, або набуваються у такої особи в звичайних умовах діяльності

Інформація про ідентичні договори, які були укладені на момент продажу робіт, товарів або послуг. Порівняння умов на відповідному ринку товарів (робіт, послуг). Наприклад, враховуються кількість (обсяг) товарів (товарної партії); умови розподілу між сторонами договору ризиків і вигод, обсяг функцій, виконуваних сторонами договору; ринкова характеристика товарів на ринку, де відбуваються операції, та бізнес-стратегія підприємства; строки виконання зобов’язань та умови здійснення звичайних для такої операції платежів; знижки на ціну або будь-які надбавки, які можуть вплинути на об’єктивну ціну при укладенні договорів між несв’язаними особами. Що стосується публічно пропонованих робіт, товарів і послуг або цін, на які встановлені на організованому ринку цінних паперів або мають біржову ціну, які є ідентичними або однорідними.

Метод ціни перепродажу

Договірна ціна на роботи, товари та послуги вважається звичайною при перепродажі робіт, товарів та послуг третьому лицю покупцем за вирахуванням витрат, пов’язаних зі збутом, та націнки.

Згідно з методом рекомендацій, інформацію про рівень націнки та витрати на збут товарів можна отримати і від інших платників податків (у т.ч. через офіційні джерела інформації).

Метод «витрати плюс”

Звичайною вважається ціна, що складається з собівартості готових робіт, продукції (товарів, послуг), яку визначає продавець, та націнки, звичайної для такого виду діяльності в порівнянних умовах ****

Метод розподілу прибутку

Звичайна ціна може бути розрахована на основі прибутку від операцій, розподіленого між учасниками

Розподіл прибутку на основі економічно обґрунтованого підходу наближає такий розподіл до того, якби учасники операцій були несв’язаними особами. Цей метод є одним із найменш зрозумілих у встановленому переліку. Важко навіть припустити, до яких операцій він має застосовуватися. Хіба що з метою визначення податкового доходу у платників податку на прибуток у вигляді майна, яке повертається за договором про спільну діяльність, що перевищує вартість внеску (пп. 136.1.14 НКУ). На що можна створити економічно обґрунтовану основу для розподілу прибутку, якщо початково порядок її розподілу встановлено договором про спільну діяльність, і де брати інформацію про ідентичні (однорідні) операції з несв’язаними особами для виведення такої «основи», якщо кожен такий договір є індивідуальним і має свої особливості, законодавці поки що мовчать.

Метод чистого прибутку

Визначення звичайної ціни відбувається на основі показників рентабельності аналогічних операцій між несв’язаними особами в порівнянних економічних умовах відповідно до п. 39.2 НКУ

Рентабельність — це відношення прибутку, отриманого платником податків, до обраної бази (такої як витрати, обсяг реалізації, активи). На нашу думку, цей метод прописаний не до кінця, оскільки в ньому встановлено, що існує певний показник — рентабельність. Встановлено, як його розрахувати. Встановлено, що цей показник для різних операцій потрібно порівнювати. Але не прописано, що робити платникам податків з результатами цих порівнянь для того, щоб визначити звичайну ціну? Сподіваємося, що законодавці незабаром виправлять цей недолік.

Метод визначення звичайної ціни страхового тарифу

Встановлено розпорядженням Держфінпослуг України від 30.12.2004 р. № 3259

 

Хто повинен доводити, що ціна є звичайною?

Передусім, обов’язок доведення того, що ціна договору (угоди) не відповідає рівню звичайної ціни, покладено на орган ДПС у порядку, встановленому законом (п. 39.14 НКУ). Однак ДПС під час податкової перевірки може запитати обґрунтування цін, у випадку чого платник податків буде зобов’язаний обрати одне з наступних дій за власним бажанням:

– Обґрунтувати рівень договірних цін;

– Письмово відмовитися від обґрунтування рівня звичайних цін, посилаючись на те, що обов’язок такого обґрунтування покладено НКУ на податковий орган.

У разі незгоди зі звичайною ціною, встановленою платником податків, ДПС може оскаржити звичайну ціну на товари, роботи і послуги, визначену платником податків, і визначити її самостійно. Але на практиці таке оскарження проводиться далеко не завжди.