Визначення місця проживання неповнолітньої дитини

Питання визначення місця проживання дитини після розлучення батьків

Якщо розлучаються подружжя, які мають спільних дітей, то при розірванні шлюбу приймається рішення про місце проживання дитини, її матеріальне забезпечення та виховання. Чоловік і дружина мають право вирішити ці питання за взаємною згодою.

Право батьків укласти договір щодо утримання дітей встановлено в статті 109 Сімейного кодексу. Угода може бути укладена усно або в письмовій формі. Обов’язковому нотаріальному засвідченню підлягає письмовий договір про виконання батьківських обов’язків тим батьком, який проживає окремо від дитини. Суд затверджує договір, якщо він не порушує майнові та особисті права дитини.

У тому випадку, якщо подружжя не змогли досягти взаєморозуміння, між ними виникає спір щодо того, з ким і на яких умовах житимуть діти, рішення приймає суд. Під час розгляду справи щодо виховання дитини враховується думка органів опіки.

Допомога профільного юриста

Допомога юриста при визначенні місця проживання дитини:

• усні та письмові консультації щодо застосування норм сімейного законодавства;
• збір інформації для подачі справи до суду (отримання характеристик, додаткових довідок);
• вирішення питань з органами опіки;
• складання та подача позову;
• представництво інтересів клієнта в суді;
• сприяння у отриманні рішення на користь позивача;
• контроль виконання та дотримання судових приписів.

Визначення місця проживання дитини в судовому порядку

Підати позов до суду щодо місця проживання неповнолітніх дітей можна за місцем проживання або перебування відповідача. Державний збір за подачу заяви до суду становить чверть прожиткового мінімуму працездатних громадян.

Документи, необхідні для визначення адреси проживання неповнолітніх осіб після розлучення батьків у судовому порядку:

• заява про подачу позову до суду;
• свідоцтво про народження дитини;
• довідка про доходи за останні шість місяців позивача;
• свідоцтво про розлучення;
• документ про зарахування спільних дітей до дошкільного або шкільного закладу;
• право власності або договір оренди на нерухомість;
• довідка про проходження медичного огляду дитини;
• характеристики з місця роботи, навчання;
• висновки комісії у справах неповнолітніх про обстеження умов проживання;
• квитанція про сплату судового збору.

Додатково надаються документи, що підтверджують виконання батьківських обов’язків, виховання та розвиток дітей; заяви родичів, показання свідків.

Органи опіки та піклування перевіряють умови проживання матері та батька, роблять висновки про те, з ким, на їхню думку, дитині буде комфортніше проживати. Суддя враховує висновок комісії.

Суд виносить вердикт з урахуванням таких факторів:

• особиста прихильність дитини до кожного з батьків, сестер, братів та інших членів родини;
• усвідомленість виконання батьківських обов’язків;
• трудова зайнятість подружжя;
• матеріальне становище сім’ї;
• характеристики з місця роботи, проживання;
• стан здоров’я батьків;
• спосіб життя матері та батька, факти зловживання алкоголем, наркотиками.

Згідно зі статтею 160 СКУ діти старші 14 років мають право самостійно вирішувати, з ким жити. Думка неповнолітніх у віці від 10 до 14 років береться до уваги.

Судовий процес триває від одного до шести місяців.

Яким батькам суд не може передати дитину?

У більшості випадків суд ухвалює рішення про проживання дітей з матір’ю. У Декларації про права дитини зазначено, що не рекомендується розлучати дітей з матір’ю без серйозної на те причини. Але кожна справа розглядається індивідуально.

Суд не залишить дитину проживати з матір’ю, яка не має власного доходу, зловживає алкоголем чи наркотиками. За наявності доказів аморальної поведінки матері дітей передають на виховання батькові.

Якщо ж жоден з батьків не відповідає критеріям, не здатен забезпечити нормальний розвиток дітей, суд має право передати дитину на виховання бабусі, дідусю, іншим членам родини за їхньої згоди, або направити її на опіку органам у справах неповнолітніх.

Переваги співробітництва з юридичною компанією «Наказ»

Наші переваги:

• кваліфікована допомога адвокатів – з кожним клієнтом працює профільний спеціаліст, за потреби залучається команда професіоналів;
• аналіз ситуації, визначення стратегії дій;
• компетентні та грамотні консультації щодо особистих обставин – визначаються можливості застосування правових норм з урахуванням ситуації;
• оперативність оформлення документів – питання вирішуються в максимально стислі строки;
• прозорість – клієнт отримує доступну та актуальну інформацію про хід розгляду справи.